У XI столітті донька Ярослава Мудрого Анна, яка вийшла заміж за французького короля Генріха І, заснувала під Парижем, у містечку Санліс абатство Св. Венсана, яке існує і донині, десять століть потому.
Королева Анна Київська, як її насамперед знають у Франції, приїхала у середньовічний Париж зі своєю збіркою книг. За деякими історичними версіями, дорогоцінне каміння з привезених нею інкрустованих книг, згодом використовувалося у короні французьких королів.
Своєму сину Філіпу, наступнику престолу, що увійшов в історію як об’єднувач земель у кордонах сучасної Франції, мати прагнула надати найкращу освіту і виховати відповідального та мудрого правителя.
Свого часу королева вчилася у Софії Київській, відтак приділяла особливуувагу книговидавництву та церкві. Здійснюючи внески королівського двору у розбудову релігійних осередків, вона заклала фундамент для розвитку духовності, культури й освіти Франції. Анна Ярославна, можливо того не плануючи, залишила серйозний слід у французькій історії та заклала основу українсько-французьких відносин. Французи донині з великою шаною ставляться до першої відомої української "емігрантки". У 2013 році постать Анни Ярославни знову постала, але вже в новому амплуа. Під патронатом Митрополита Ґудзяка, співзасновниці проєкту Вікторія Делленжер та Анна Кантер заручилися підтримкою українського бізнесу та громад у Франції, США, Канаді, та створили осередок українства на території Європи – Центр Анни Київської. Його завдання – стати європейським майданчиком і модератором важливих дискусій про цінності. Адже Україна має перестати бути об’єктом, і стати суб’єктом формування не лише ідей про Україну, але й нових європейський смислів. Україна може і має стати модератором діалогу на теми, важливі для Європи і світу сьогодні.
Ми багато говоримо про інтеграцію України в Європу, забуваючи, що наші співвітчизники були включені в європейський контекст ще тисячу років тому. Сучасні європейські міста поєднують у собі будівлі у стилі хай-тек і затишний історичний центр із дбайливо відреставрованими будинками. За таким самим принципом мають розвиватися і зв’язки між Україною та Європою. Ми реставруємо стародавні мости між нашими країнами, і Анна Київська – один з таких мостів. Незважаючи на вік, він досі міцний. І вже навколо цього “історичного центру” ми будуватимемо нові сенси, інтегруватимемо сучасну Україну до сучасної Європи
– Катерина Загорій, Zagoriy Foundation, меценат Центру Анни Київської.
Якщо раніше Україна ледь встигала за світовим контекстом, то нині є теми щодо яких український досвід можна вважати унікальним: боротьба з гібридними загрозами, толерантність суспільства щодо міграції, динамічна спільнота волонтерівта інше. Через реалізацію культурних, мистецьких, наукових та просвітницьких проектів, а також стипендіальних програм Центр ініціюватиме та спонукатиме до переосмислення європейської ідентичності в XXI столітті.
І персона Анни Київської відіграє головну зв’язну роль – XI та XXI століть, України та Франції, українців за кордоном та в Україні, які усвідомлюють, наскільки важливо залишити свій слід в історії. Серед одних із перших, хто надихнулися та повірили в ідею центру, були родини Загорій та Іванчиків.
В якийсь момент ми з чоловіком зрозуміли, що готові не тільки будувати і розвивати сім’ю та бізнес, але й через підтримку культурних проєктів, наприклад, Центру Анни Київської створювати для українців, розсіяних по світу, спільну точку тяжіння, місця сили, де живишся енергією творенняі віри.
– Ірина Іванчик, співзасновниця Благодійного фонду “Повір у себе”.