Відбулося урочисте відкриття виставки «Українські митці і Паризька школа. 1900-1939» разом з куратором, відомою мистецтвознавицею, Вітою Сусак. Вона провела конференцію, підчас якої розповіла про феномен Паризької школи. На виставці були представлені панно про таких митців як: Соня Левицька, Олександра Екстер, Михайло Бойчук, а також можна було побачити оригінали картин, зокрема Василя Хмелюка. Крім того на події відбулася презентація книги Віти Сусак “LES ARTISTES UKRAINIENS À PARIS. 1900-1939”.
У той час, коли Париж надихав Пікассо, Модильяні, Шагала, багато українських мистців також брали участь у творенні феномену, який назвуть пізніше “Паризькою школою”. Довгий час український внесок в це явище залишався невисвітленим. Серед них: Архипенко, Баранов-Россіне, Бойчук, Делоне, Екстер, Левицька, Орлова, Андрієнко, Грищенко, Хмелюк, та іншi.
Термін «Паризька школа» застосовують до художників-іноземців, які приїхали в Париж у першій третині ХХ ст. Феномен полягає в тому, що столиця Франції абсорбувала художників нефранцузів, і вони витворили ідеї, які зробили поступ у мистецтві XX століття. Ні Модільяні, ні Пікассо, ні Архипенко, ні Делоне не були французами. Увібравши традиції французького мистецтва, вони вплинули на світовий мистецький процес. І це відбувалося в Парижі. Цей феномен не просто було визнати навіть самим французам. Але коли вони почали вдаватися до етнічних поділів, то зрозуміли, яких імен позбуваються. Перша велика виставка «Паризька школа. Частина Іншого» відбулася в Парижі лише 2000 р., де було представлено близько 80 імен художників нефранцузів (з українців — твори Олександра Архипенка).
Українська громада в Парижі заснована 14 лютого 1909. Члени- фундатори : - Федорчук Ярослав (1878-1916) – публіцист, ініціатор створення - Винниченко Володимир (1880–1951) – письменник, публіцист - Коваленко Олександр – учасник повстання на панцернику “Потьомкін - Бойчук Михайло – живописець, стипендіат митрополита А.Шептицького - Паращук Михайло – скульптор, стипендіат митрополита А.Шептицького - др.В. Шмігельський (пом. у 1911) – лікар, походив з Перемишля - Бачинський Євген (1885 – після 1970) – скарбник Громади - Любарський-Письменний Євген (пом. 1919) – адвокат, мешкав в Бельгії Насамперед, Громада давала можливість новоприбулим емігрантам отримати початкову орієнтацію і поради щодо влаштування в чужій країні. Недалеко від паризького Пантеону на вул. Туен, 14 винайняли приміщення колишньої крамниці.
21 лютого 1909 на загальних зборах Громади була створена «Артистична секція»: «театрально-письменницьку» ділянку очолив Володимир Винниченко, а «малярсько-різб’ярську» – Михайло Бойчук. Окрім названих художників, членами Української громади були ще М.Касперович, С.Сегно, О.Жолткевич, Я.Струхманчук, М.Гаврилко, В.Федорів, О.Зіновїв. При Громаді організували хор, в якому співало близько 30-ти чоловік. М.Бойчук і М.Касперович співали у тенорах, С.Сегно «пречудовим» контральто, О.Архипенко – в басах. Дві театральні вистави («По ревізії» і «Борці за мрії» в 1909), два концерти на честь Т.Шевченка (1909, 1910) і два великі Шевченківські вечори (1911, 1914), близько десятка лекцій (серед них про українське мистецтво, М.Гоголя, М.Шашкевича), «співанки» і концерти хору, вечорниці на Святвечір і на Великдень, два справжні бали – така сумарна картина діяльності цієї організації.
Основні етапи-хвилі Паризької школи:
1900–1918 –перша хвиля художників-іноземців,
лідерами та ініціаторами кардинальних змін у мистецтві стали Пікассо, Модільяні, Архипенко, Бранкусі та ін. Центр художнього життя перемістився з Монмартра на бульвар Монпарнас.
1918–1939 – міжвоєнний період: додалася друга хвиля емігрантів, обумовлена не тільки мистецькими інтересами, а й політичними подіями на сході Європи.
1920-ті – час розквіту Паризької школи, визнання творчості Х.Сутіна, М.Шагала, популярність експресивної живописної манери, деформованої предметності та варіацій у дусі неокласицизму.
1945–1960-ті – нова, “молода” École de Paris, художники, які прибули в Париж після Другої світової війни і взяли участь у формуванні нових течій “ліричних абстракцій”, мистецтва “брют”, “інформального мистецтва”, почали застосовувати акрилові фарби.
Віта Сусак – українська мистецтвознавиця, куратор відділу європейського мистецтва 19-20 ст. у Львівській Національній художній галереї ім. Б.Г. Возницького.
На виставці була представлені книга Віти Сусак “LES ARTISTES UKRAINIENS À PARIS. 1900-1939”. Монографія вперше цілісно подає історію і значення цього внеску. Панорамний показ української присутності, нові матеріали, ілюстрації та додатки роблять цю книжку цікавою і корисною для мистецтвознавців, колекціонерів та широкого кола читачів. Видання здійснено трьома мовами: українською, англійською та французькою.