Вікторія Гринчишин: Сьогодні ми зобов’язані мріяти замість українців, які вже не можуть мріяти, які залишили своє життя в Маріуполі, Бучі та Бахмуті…
30 червня 2023 року у Франції відбулася українська подія «Україна в серці Європи», яку організував Центр Анни Київської у партнерстві з Посольством України у Франції, Франко-Українською торгово-промисловою палатою та Геоекономічним Think Tank Eastern Circles.
Пропонуємо вашій увазі текст вітальної промови, яку виголосила співзасновниця Центру Анни Київської Вікторія Гринчишин на відкритті конференції «Україна в серці Європи».
Пані та панове, дорогі друзі!
Можливо, ви помітили зміни в нашій програмі. Наприкінці конференції наші два посли вступлять у обмін думками, який, на нашу думку, буде надзвичайно цікавим.
Тож хтось мав виголосити вступне слово.
У мене був вибір представити вам програму, яка, безумовно, є винятковою, наших партнерів, без яких це було б неможливо, і подякувати багатьом людям, усім волонтерам, які допомагали нам від щирого серця.
Але я вирішила розповісти вам, що я відчуваю сьогодні, як українка у Франції, у серці Європи. Тому що серце – це орган, який дозволяє нам любити.
Я відчуваю величезну ВДЯЧНІСТЬ. Тому що ви тут. Якось один чоловік сказав, що 50% успіху – це просто бути поруч.
ВДЯЧНІСТЬ. Тому що з початку цієї жахливої війни ви - європейці, французи, поляки, українці - відкрили свої серця, свої домівки, свої гаманці, щоб прийняти мільйони. Згадайте цю цифру 8 мільйонів українців врятовано завдяки вам.
Ще 7 мільйонів українців врятували в Україні, вони втекли з так званих зон бойових дій. В Україні чи в Європі всі вони знайшли дім, роботу, гідність.
Ви всі Праведники, бо 24 лютого 2022 року ви не повернулися спиною. Ви не сказали, що Україна далеко, Росія складна, і ми насправді не знаємо, що відбувається. Ні, ВИ брали свої телефони, ВИ дзвонили в наші двері, стукали в наші церкви та в наші посольства, ваші мерії, щоб продемонструвати свою солідарність. Ваші Президенти дзвонили Президенту Зеленському і знайшли в собі сили вийти за рамки пропозиції врятувати його родину, вони вирішили врятувати мільйони і мільйони українців.
Нас врятували, нас не покинули, як 4 чи 6 мільйонів українців були залишені вмирати від голоду в 1933 році, організований людиною, ім’я якої закінчується на IН. Історія повторюється.
Ми не хочемо, щоб повторився 1933 рік, ми не хочемо, щоб 15 мільйонів українців були змушені залишити свої домівки.
Історія вас пам'ятатиме. Вашу чесність, вашу гідність, вашу щедрість, солідарність та вашу відданість правді та справедливості.
Це цінності, європейські цінності, просто людські цінності. Цінності, які ми поділяємо. Ми, українці, французи, поляки, європейці, 50 народів світу, які активно підтримують Україну, і всі 122 країни, які засудили цю агресію 1 травня 2023 року.
Ми навіть не знаємо кількості загиблих, на даний момент ми просто знаємо, що наші загиблі поховані в Бучі, Ірпіні, Краматорську, Бахмуті і в усіх селах і містах України: Заходу, Півдня, Півночі, Сходу та Криму.
Я також відчуваю величезний ШОК, тому що моя найкраща подруга, коли я була студенткою у Франції, була росіянкою. Ми ділилися з нею та іншими нашими французькими та англійськими друзями нашим невеликим студентським доходом. Її мама прийняла мене в Москві, коли я проходила стажування в Groupe Seb у Росії. Вона відмовилася брати в мене гроші, тому що я розділяла з її дочкою одну студентську студію. Я відчуваю шок, коли думаю, що її сусіди можливо, вбивають українських дітей, а може, їх вже убили як солдатів.
Російський народ повинен усвідомити свою відповідальність за свою долю. 140 мільйонів повинні перестати довіряти свою долю групі злочинців, які керують цією Імперією зла і брехні.
Ця Імперія зла і брехні, як би вона не називалася раніше, як би вона не називалася завтра, повинна перестати поводитися як диктатура для свого народу та сусідніх народів.
Президент нашого Центру архієпископ Ґудзяк сказав у нещодавньому інтерв’ю, що “росіяни повинні стати на коліна, попросити пробачення та покаятися”. I ще - військові злочинці також мають бути засуджені Міжнародним трибуналом.
Готуючи свій виступ, я шукала виступи, які мене надихнуть. Найкращий – Мартін Лютер Кінг. Того дня він мав готову промову, але хтось крикнув у натовпі: «Мартіне, розкажи їм про мрію!»
У кожної людини є мрії. Мої МРІЇ сильно змінилися з 24 лютого 2022 року. Я розумію, що мені дуже пощастило просто ЖИТИ. Моїм дітям дуже пощастило просто ходити до школи та університету, які не знищені.
Мрія українців – ЖИТИ. Кожен українець мріє, щоб ця війна закінчилася. Але кожен українець більше не хотів би жити в страху, що агресор повернеться. Усі ці злочинці були обрані та підтримані мільйонами росіян. Я мрію, що моя російська подруга та її сусіди усвідомили, що демократію і права людини потрібно захищати щодня, і щоб вони не відверталися, коли бачать несправедливість, яка відбувається на їхніх очах.
Я мрію, щоб і у Франції, і в Європі, і в світі перестали говорити про велику російську культуру. І щоб у в світі почали читати, як Катрін Деньов на відкритті Канського кінофестивалю, Лесю Українку, велику українську поетесу, Тараса Шевченка, забороненого в Російській імперії лише за українську мову і відправленого на заслання. Тому що немає великої чи малої культури. У кожного народу є культура, і всі культури заслуговують на повагу.
Сьогодні ми зобов’язані мріяти замість українців, які вже не можуть мріяти, які залишили своє життя в Маріуполі, Бучі та Бахмуті…
Мріяти про мир i справедливість: в Україні, в Європі та світі.
Слава Україні! Слава українцям і українкам, які зі зброєю в руках захищають Україну, а відтак і Європу!
Дякую!